товкотнеча
ТОВКОТНЕ́ЧА, і, ж., тільки одн., розм.
Тиснява, штовханина у натовпі.
Цілий день тривав суд. І весь день біля сільбуду товкотнеча, а на ґанку і в дверях – пробка. Так увесь день надвірні двері в залу й не зачинялись (А. Головко);
І ось цей світ рожевого цвіту і гарячого бджолиного дзвону з жахливою швидкістю замінила тяжка цілоденна товкотнеча людей, дзвін грошви, шелест розписок, зітхання боржників і гризота з людською бідністю (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)