товкотнеча
ТОВКОТНЕ́ЧА, і, ж., тільки одн., розм. Тиснява, штовханина у натовпі.
Цілий день тривав суд. І весь день біля сільбуду товкотнеча, а на ганку і в дверях — пробка. Так увесь день надвірні двері в залу й не зачинялись (Головко, II, 1957, 184);
І ось цей світ рожевого цвіту і гарячого бджолиного дзвону з жахливою швидкістю замінила тяжка цілоденна товкотнеча людей, дзвін грошви, шелест розписок, зітхання боржників і гризота з людською бідністю (Стельмах, І, 1962, 321).
Словник української мови (СУМ-11)