товстий
ТОВСТИ́Й, а́, е́.
1. Який має велику, значну товщину; протилежне тонкий.
Світ потемнів у її очах, велике блискуче кружало заслало його, мов крізь товсте скло, дивиться на світ Горпина (Панас Мирний);
Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур'яном (О. Довженко);
М'яко ступаючи по настилу з опалого листу, який товстим шаром лежав під деревами, .. він слухав, чи не почує десь рику оленя (С. Скляренко);
Його жилаве тіло прикривала тільки сорочка з товстого полотна (П. Панч);
// Який складається з великої кількості аркушів (про книгу, зошит і под.).
А то [хто] сидить в брилі, в киреї, З товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахінеї, І спорить о своїх правах? (І. Котляревський);
[Олімпіада Іванівна:] Все читає [Люба] книжки, он вчора купила оту товсту (показує на скляну шафу), виписки з неї робить (Леся Українка);
У товстому цератяному зшитку розгорнуто останню сторінку (Ю. Яновський);
// Дуже наповнений, набитий чим-небудь.
Угорці вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака .. Серед інших в черзі стояв, відкотивши комір, літній мужчина в драповому пальті, з товстим портфелем під пахвою (О. Гончар);
Покінчивши з столом, Роберт перейшов до шафи, там лежали, акуратно покладені, товсті папки з різними справами (А. Хижняк).
2. Який має значний діаметр поперечного перерізу; великий в обхваті.
Внизу над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки (І. Нечуй-Левицький);
Довелося будувати міст .. Матеріалом був корабельний ліс та бухти товстих морських канатів (З. Тулуб);
Німці, шалено відстрілюючись, відступали за гранітні товсті колони (О. Гончар);
// Ситий, гладкий, з тілом, що має більшу, ніж звичайно, повноту (про людину) або вгодованість (про тварину).
А Мар'яна Не до пана Виходила гуляти, Не до пана старого, Усатого, товстого... (Т. Шевченко);
Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре поїсти, уволю поспати (Панас Мирний);
Був на селі Квачан-собака, Кудлатий та товстий (Л. Глібов);
Розходились по дворах куркульські корови, дебелі та товсті, вистрибувала молода кров у дурних телят (Ю. Яновський);
// М'ясистий, жирний, округлий (про окремі частини тіла людини та тварини).
Живіт товстий, та лоб пустий (прислів'я);
Товсті губи Січкаря блищать, наче смальцем хтось їх помазав, тяжка голова соняшником нагинає плечі ближче до землі (М. Стельмах);
Обвітрене засмагле обличчя, товстий ніс і маленькі сірі пронизливі очі – ось такий був Яків Бородавка (З. Тулуб).
3. розм. Значний завширшки, широкий (звичайно про брови, вуса і т. ін.).
На широкому жовтому лобі чорніли товсті чорні брови (І. Нечуй-Левицький);
Каленик Романович, з чорною, дбайливо підстриженою бородою, з товстими, теж чорними, вусами, у новій костюмній парі, нагадував багатих синків з кінофільмів про старе життя (І. Сенченко).
4. розм. Низький, густий, басистий (про голос, звуки).
– Чорта з два просватає! – гукнув тут, як із бочки, чийсь товстий голос .. – Уже кому що, а Череванівна моя буде (П. Куліш);
– І якого тобі чорта треба? – гримнув під вікном просто Левантини сердитий товстий голос (Б. Грінченко);
А змія підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та давай гукать товстим голосом: – Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)