товстопузий
ТОВСТОПУ́ЗИЙ, а, е, розм.
1. Який має велике, товсте черево, пузо.
На гладкому глинястому дні дрімає ціла череда товстопузих ковблів [ковбликів] (І. Франко);
Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли ними правила тілиста рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний);
// лайл. Багатий, заможний.
Відібрати в тих товстопузих дармоїдів фабрики, заводи, шахти, друкарні й дати в руки трудового народу? Завадка перший за це? (Ірина Вільде);
// у знач. ім. товстопу́зий, зого, ч.; товстопу́за, зої, ж., лайл. Про багату, заможну людину.
Пустився навперейми панові Степан Гуска. От би накинув панові на шию аркан і зірвав його з коня. Підлетів Гуска до товстопузого і простромив його списом (О. Довженко);
– Ач, товстопузий. Хоч би раз проспав, дав людям відпочити, – бурчали вони [хлопці], коли Повчанський відійшов (З. Тулуб).
2. перен. З випуклими, широкими боками (про автомобіль, меблі та інші предмети).
Вгору праворуч, зникаючи в піднебессі, простяглась Лібкнехтова вулиця, по обох боках якої тяглись ворухливі темні смужки люду, а бруком неслись жовті й червоні товстопузі автобуси, мерехтливі таксі (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)