товстопузий

ТОВСТОПУ́ЗИЙ, а, е, розм.

1. Який має велике, товсте черево, пузо.

На гладкому глинястому дні дрімає ціла череда товстопузих ковблів [ковбликів] (І. Франко);

Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли ними правила тілиста рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний);

// лайл. Багатий, заможний.

Відібрати в тих товстопузих дармоїдів фабрики, заводи, шахти, друкарні й дати в руки трудового народу? Завадка перший за це? (Ірина Вільде);

// у знач. ім. товстопу́зий, зого, ч.; товстопу́за, зої, ж., лайл. Про багату, заможну людину.

Пустився навперейми панові Степан Гуска. От би накинув панові на шию аркан і зірвав його з коня. Підлетів Гуска до товстопузого і простромив його списом (О. Довженко);

– Ач, товстопузий. Хоч би раз проспав, дав людям відпочити, – бурчали вони [хлопці], коли Повчанський відійшов (З. Тулуб).

2. перен. З випуклими, широкими боками (про автомобіль, меблі та інші предмети).

Вгору праворуч, зникаючи в піднебессі, простяглась Лібкнехтова вулиця, по обох боках якої тяглись ворухливі темні смужки люду, а бруком неслись жовті й червоні товстопузі автобуси, мерехтливі таксі (Олесь Досвітній).