товстопузий

ТОВСТОПУ́ЗИЙ, а, е, розм.

1. Який має велике, товсте черево, пузо.

На гладкому глинястому дні дрімає ціла череда товстопузих ковблів [ковбликів] (Фр., III, 1950, 332);

Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли ними правила тілиста рука товстопузого Потаповича (Мирний, II, 1954, 105);

// лайл. Багатий, заможний.

Відібрати в тих товстопузих дармоїдів фабрики, заводи, шахти, друкарні й дати в руки трудового народу? Завадка перший за це! (Вільде, Сестри.., 1958, 154);

// у знач. ім. товстопу́зий, зого, ч., товстопу́зі, их, мн., лайл. Про багату, заможну людину.

Пустився навперейми панові Степан Гуска. От би накинув панові на шию аркан і зірвав його з коня. Підлетів Гуска до товстопузого і простромив його списом (Довж., І, 1958, 261);

— Ач, товстопузий. Хоч би раз проспав, дав людям відпочити, — бурчали вони [хлопці], коли Повчанський відійшов (Тулуб, Людолови, І, 1957, 82).

2. перен. З випуклими, широкими боками (про автомобіль, меблі та інші предмети).

Вгору праворуч, зникаючи в піднебессі, простяглась Лібкнехтова вулиця, по обох боках якої тяглись ворухливі темні смужки люду, а бруком неслись жовті й червоні товстопузі автобуси, мерехтливі таксі (Досв., Вибр., 1959, 240).