товчок
ТОВЧО́К, чка́, ч., розм., рідко.
1. Те саме, що товку́чка.
Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку (М. Коцюбинський);
На станції та ж сама метушня, той же товчок (С. Скляренко);
У друзів празник ще й великий: Сьогодні на товчку вони Купили Жоху черевики, А Стьопі Богові – штани (С. Воскрекасенко).
2. заст. Різкий рух; поштовх.
Коні шарпнули і товчок кляпу [клапан помпи] зломив (І. Франко);
// перен. Внутрішній або зовнішній поштовх до якоїсь дії, певного вчинку, прояву і т. ін.
Моє відкриття – Се не мета, лиш шлях, котрого краю Не видно; не спокій для втомлених, Але товчок могучий для міцних, Для руху й поступу (І. Франко);
Зовнішня ж сила товчків розмаїтих сама неспроможна Сумі речей забезпечить життя без занепаду й шкоди (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)