токовий
ТОКОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до тік.
– Оттепер буде чим токову куряву обмітати, – казав Тупотун, прибравшися в гарні подарунки, – таких рушників і наш соцький не давав за своєю одиначкою (Ганна Барвінок).
2. Який працює на току.
Жіноцтво токове разом кинуло роботу. Бригадир Віхола змушений був зупинити молотарку. Всі поглядали на шлях (О. Гончар);
// у знач. ім. токови́й, во́го, ч.; токова́, во́ї, ж. Особа, відповідальна за роботу на току.
Та й перебрав же, вражий син, до гаспида грошей, і пообманював-таки пекельного і клюшника, і токового, і деяких прочих [інших] приказних (Г. Квітка-Основ'яненко);
Якось на тік привезли засмічене бур'яном зерно і його довелося кілька разів переганяти на сортировці. Токовий Кость Попіл сердився, бо треба було поспішати з хлібоздачею (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)