тонконіг
ТОНКОНІ́Г, но́га, ч.
Багаторічна або однорічна посухостійка злакова трава з волотистим суцвіттям; використовується як корм для худоби.
Найцінніша пасовищна трава – тонконіг лучний, через 3–4 роки з'являється самосівом (з наук. літ.);
Ще недавно між високих хлібів спокійно дрімали степові дороги, зарослі споришем і тонконогом (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)