тоншати
ТО́НШАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати тоншим, меншим за товщиною в процесі якоїсь дії.
Були в моєму дитинстві мрії про срібну гору .. Одначе чим реальніше підходив я до химерної своєї мрії, тим більше доводилось обмежувати її. Гора в моїх мріях усе тоншала й нижчала і, зрештою, перетворилась у невеличкий обеліск завбільшки в аршин (С. Васильченко);
Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк);
// Бути тоншим, вужчим де-небудь, у якомусь місці.
Вузька крижана смуга вздовж берега швидко тоншала і, нарешті, зникла зовсім (М. Трублаїні);
Широкий в плечах, він немов сходився і тоншав до ніг і справді всією будовою тіла нагадував рибу (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)