топірчик
ТОПІ́РЧИК, а, ч., діал.
1. Зменш. до топі́р 2.
І люди, що тепер почули Данила Ковача, одразу підхопили слова, приєднали свої голоси: А зробимо топірчики із самої сталі, та не кличмо ми нікого, підемо – но самі (С. Скляренко).
2. Те саме, що топіре́ць¹ 2.
На .. плече [легеня] накинутий був червоний гаптований сардак, в руках сяйливий, дорого битий топірчик (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)