топіт
ТО́ПІТ, оту, ч.
Те саме, що ту́піт.
Чуєш гвалт собачий, гук людський, топіт, біганину, а рушниці одно і знай – палять, гукають, – ото Ратієв полює зайців у садку (Панас Мирний);
Ззаду чувся крик і топіт ніг, поперед офіцера вискочив фельдфебель Кирпа, зупинився, прицілився і вистрілив з рушниці (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)