торбохват
ТОРБОХВА́Т, а, ч., зневажл.
Злодій, шахрай.
– На возі сокири не кидай, бо ще хтось вночі поцупить та й на торжок однесе. Адже ж тут у Києві тих злодіїв та торбохватів, хоч греблю ними гати! – гукнула Лекерія Петрівна до свого наймита (І. Нечуй-Левицький);
– Ми не пустим на поріг [Нового року] .. Торбохвата і хапугу, Що таскав у свій барліг Безсоромно все, що міг! (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)