торбохват

ТОРБОХВА́Т, а, ч., зневажл. Злодій, шахрай.

— На возі сокири не кидай, бо ще хтось вночі поцупить та й на торжок однесе. Адже ж тут у Києві тих злодіїв та торбохватів, хоч греблю ними гати! — гукнула Лекерія Петрівна до свого наймита (Н.-Лев., І, 1956, 577);

— Ми не пустим на поріг [Нового року].. Торбохвата і хапугу, Що таскав у свій барліг Безсоромно все, що міг! (С. Ол., Вибр., 1959, 250).

Значення в інших словниках

1. торбохват — торбохва́т іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. торбохват — див. злодій; скупий  Словник синонімів Вусика
3. торбохват — ТОРБОХВА́Т, а, ч., зневажл. Злодій, шахрай. – На возі сокири не кидай, бо ще хтось вночі поцупить та й на торжок однесе. Адже ж тут у Києві тих злодіїв та торбохватів, хоч греблю ними гати! – гукнула Лекерія Петрівна до свого наймита (І.  Словник української мови у 20 томах
4. торбохват — -а, ч., зневажл. Злодій, шахрай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. торбохват — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом).  Словник синонімів української мови