торгати
ТО́РГАТИ, аю, аєш, недок., кого, що і без прям. дод.
Тягнути ривками, посмиками, різкими рухами; шарпати.
Тітки довго стукотіли та торгали дверима, аж замок та засув дзижчав (І. Нечуй-Левицький);
Наполеон перестав писати і замислився. В голові настирливо дзвеніло, ніби хтось торгав туго натягнуту струну над вухом (П. Кочура);
// Ворушити, смикати, термосити.
Застогнала Єлена й обвисла на воринню [воринні] непритомна. Прибіг малий Олексик, торгає. (Г. Хоткевич);
// Тріпати, шарпати (про вітер).
На вулиці вітер ухопив її в свої холодні обійми, торгав поли її кафтана, сипав їй у лице грудками глини, але вона не чула нічого (І. Франко);
І торгав [вітер], і підносив криси високих капелюхів та розгортав поли одягу парубків, що йшли вулицею (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)