торгнути
ТО́РГНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без прям. дод.
Однокр. до то́ргати.
Торгнув [капітан] дзвінок, щоби розбудити сторожа (І. Франко);
Сергій Іванович кинув перо, торгнув стільцем і звівся з-за столу (А. Головко);
Клацнув замок, торгнув паровоз, поїхали. (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)