торгнути
ТО́РГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до то́ргати.
Торгнув [капітан] дзвінок, щоби розбудити сторожа (Фр., VI, 1951, 428);
Сергій Іванович кинув перо, торгнув стільцем і звівся з-за столу (Головко, І, 1957, 453);
Клацнув замок, торгнув паровоз, поїхали… (Ю. Янов., І, 1954, 81).
Словник української мови (СУМ-11)