тореадор
ТОРЕАДО́Р, а, ч.
Головний учасник бою биків в Іспанії та в країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного удару; матадор.
– Сей тореадор вже надто старий для своєї ролі (І. Нечуй-Левицький);
Пішов [Улас] до сільради в настрої молодого тореадора, перед яким хоч і небезпечний, а все ж таки цікавий бій (Григорій Тютюнник);
* У порівн. – Іду степом, аж гульк – бугай величезний людину топче... Я, мов тореадор, скрепером на нього, а він тільки сопе, запінився, очі кров'ю налиті... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)