тореадор

ТОРЕАДО́Р, а, ч. Головний учасник бою биків в Іспанії та в країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного удару; матадор.

— Сей тореадор вже надто старий для своєї ролі (Н.-Лев., IV, 1956, 100);

Пішов [Улас] до сільради в настрої молодого тореадора, перед яким хоч і небезпечний, а все ж таки цікавий бій (Тют., Вир, 1964, 151);

*У порівн. — Іду степом, аж гульк — бугай величезний людину топче… Я, мов тореадор, скрепером на нього, а він тільки сопе, запінився, очі кров’ю налиті… (Гончар, Тронка, 1963, 284).

Значення в інших словниках

1. тореадор — тореадо́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тореадор — Бугайозмагун  Словник чужослів Павло Штепа
3. тореадор — тореадо́р (ісп. toreador) учасник кориди.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. тореадор — ТОРЕАДО́Р, а, ч. Головний учасник бою биків в Іспанії та в країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного удару; матадор. – Сей тореадор вже надто старий для своєї ролі (І.  Словник української мови у 20 томах
5. тореадор — -а, ч. Головний учасник бою биків в Іспанії та в країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного удару; матадор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тореадор — ТОРЕАДО́Р, МАТАДО́Р. Колії-тореадори колють на арені бідолахів биків під оплески (Я. Качура).  Словник синонімів української мови
7. тореадор — Тореадо́р, -ра; -до́ри, -рів (есп.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)