торигнути
ТОРИ́ГНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без прям. дод., діал.
Однокр. до тори́гати.
Під хатою загомоніли парубочі голоси .. Щось скілько разів торигнуло дверима (С. Васильченко);
Прожогом кинувся [Павло] до воріт .. Торигнув хвірткою, а на ганку вже й почулося: – Ой, Павлику! (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)