торигнути
ТОРИ́ГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до тори́гати.
Під хатою загомоніли парубочі голоси.. Щось скілько разів торигнуло дверима (Вас., I, 1959, 199);
Прожогом кинувся [Павло] до воріт.. Торигнув хвірткою, а на ганку вже й почулося: — Ой, Павлику! (Кучер, Трудна любов, 1960, 78).
Словник української мови (СУМ-11)