торохкотати
ТОРОХКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ТОРОХКОТІ́ТИ, кочу́, коти́ш, недок., що і без прям. дод., розм.
Підсил. до торо́хкати й торохті́ти 1, 2.
В стодолі пусто, серед току ями, Зачинений, не торохкоче млин... (І. Франко);
Мотор торохкотів, здавалося, на всю бухту. Хвиля легко гойдала човен (О. Донченко);
Торохкотіли колеса брички по бруку (Н. Рибак);
Третю годину зморено торохкотить наш візок шляхами хлібосольної Таврії (з наук. літ.);
Треба вичекати.., нім наймички перестануть торохкотіти ложками, посудом (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)