торсати
ТО́РСАТИ, аю, аєш, недок., кого.
1. Смикати, шарпати, трясти когось.
Вона торсала Остапа за одежу, тягла його з собою (М. Коцюбинський);
– Петрик, а Петрик! – легенько торсаючи хлопчика за плече, упівголос сказав Клим (С. Васильченко);
Він так зачитався, що Володьці довелося цілу хвилину торсати його (І. Сенченко);
// Тягнути що-небудь посмиками, ривками.
А Бекір грав. Бив струни, торсав, тупав ногами (М. Коцюбинський);
Чує Панай: хтось торсає двері (М. Трублаїні);
Льонька урочисто вмостився на сидінні й почав щосили торсати важелі управління (О. Донченко);
* Образно. Від усієї батькової постаті, здається, так і віє солоним морським вітром, який торсав корабель десь у далеких морях (О. Донченко);
// також чим. Трясти.
Не торсай столом, бо я на йому пишу (Сл. Б. Грінченка).
2. Штовхати, пхати.
Взяла ту прислужницю та й пхнула. Баба то і вгледіла: “Що це ти її торсаєш?” (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)