точило

ТОЧИ́ЛО, а, с.

Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою яких гострять різальні й колючі інструменти.

Під кузнею в невеличкім піддашку обік точила стоїть пара возових коліс, які принесено до ковання [кування] (І. Франко);

Проти кузні – добре утоптаний майданчик. На нім – кілька возів, перевернутих вверх колесами, точило, діжка з водою, конов'язь (П. Колесник);

Корисно продемонструвати учням характер іскроутворення при обточуванні на точилі сталей різних марок (з навч. літ.);

* У порівн. На зоряне небо виплив місяць і станув [став] срібним точилом (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. точило — точи́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. точило — -а, с. Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою якого гострять різальні й колючі інструменти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. точило — точи́ти кров з се́рця чийого. Завдавати комусь душевного болю, страждань. (Рябина:) Пане писарю, не точи ти послідньої (останньої) крови (крові) з мого серця! (І. Франко). кров точи́ло з се́рця, безос.  Фразеологічний словник української мови
4. точило — ТОЧИ́ЛО, а, с. Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою яких гострять різальні й колючі інструменти. Під кузнею в невеличкім піддашку обік точила стоїть пара возових коліс, які принесено до ковання [кування] (Фр.  Словник української мови в 11 томах