тра

ТРА, пред., діал.

Треба (див. тре́ба¹).

Трохим від страху задрожав [задрижав]. Та годі!.. Тра відповідати (С. Руданський);

Дві ночі мчались черкеси, пробираючись крізь кордони: тра було проїхати з 200 верстов ярами та балками, ховаючись від людського ока (М. Коцюбинський);

Не вернуся до днів далеких я ніяк. Ну й що ж? Не тра. Нехай і так. Ми ще зустрінемось, дідусю! (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. тра — присудк. сл., діал. Треба (див. треба I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. тра — ТРА, присудк. сл., діал. Треба ( див. тре́ба¹). Трохим від страху задрожав [задрижав]. Та годі!.. Тра відповідати (Рудан., Тв., 1959, 65); Дві ночі мчались черкеси, пробираючись крізь кордони: тра було проїхати з 200 верстов ярами та балками...  Словник української мови в 11 томах
3. тра — Тра нар. = треба. Не тра стару клопотати, стара знає кому дати. Ном. № 2771. Чи зле, чи добре, — тра привикати. Грин. III. 397.  Словник української мови Грінченка