травонька
ТРА́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет.
Зменш.-пестл. до трава́.
Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка (Г. Квітка-Основ'яненко);
В останню ніч я вийду в поле І біля травоньки впаду (О. Олесь).
Словник української мови (СУМ-20)ТРА́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет.
Зменш.-пестл. до трава́.
Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка (Г. Квітка-Основ'яненко);
В останню ніч я вийду в поле І біля травоньки впаду (О. Олесь).
Словник української мови (СУМ-20)