травонька
ТРА́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Зменш.-пестл. до трава́.
Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка (Кв.-Осн., II, 1956, 41);
В останню ніч я вийду в поле І біля травоньки впаду (Олесь, Вибр., 1958, 380).
Словник української мови (СУМ-11)