траса
ТРА́СА, и, ж.
1. Лінія, що вказує напрям проходження, пролягання чогось.
Грандіозне будівництво має розгорнутись і внаслідок прокладення каналу Каховка – Крим, який уже почали будувати. Вздовж його траси виникнуть нові селища і міста (О. Довженко);
Почесне місце серед визначних вітчизняних дослідників морів Північного Льодовитого океану і траси Північного морського шляху належить Андрію Іполитовичу Вількицькому (з наук.-попул. літ.);
Будівельники завершили прокладання траси газопроводу до шахтарського міста Краснодона (з газ.).
2. Широкий асфальтовий шлях, що з'єднує великі міста, важливі об'єкти тощо.
Рівною стрілою пролягла так звана Нова траса, вкрита асфальтом, обсаджена квітами та декоративними рослинами (Л. Дмитерко);
Жив він на краю лісу при трасі, біля шляхової дільниці (Іван Ле);
Машина вилетіла на Хрещатик, .. а там вискочили новою трасою на вулицю Артема (В. Кучер);
// Повітряний, водяний і т. ін. шлях.
Через Вишумськ пролягає траса зі Львова на Київ (Б. Харчук);
А поміж цього безлюддя – траса, магістраль, вона вдень аж плющатиме асфальтом, а зараз ще по-ранковому прохолодна після ночі (О. Гончар);
* Образно. Життя ішло по власній трасі (С. Воскрекасенко);
// Смуга землі, по якій проходить лінія електропередачі.
3. Світни́й або димний слід, що вказує траєкторію снаряда, кулі, реактивного літака тощо.
Але кулі не завдавали шкоди літакові, знизу видно було, як нитки трас згиналися на фюзеляжі і далі тяглися кудись убік від літака в надвечірньому повітрі (Д. Ткач).
4. спец. Головна вісь деяких споруд, що являє собою ламану лінію або ряд прямих ліній, з'єднаних кривими.
У деяких видів споруд головна вісь являє собою ламану лінію або ряд прямих ліній, з'єднаних кривими. Цю вісь .. називають трасою, а розпланування її – трасуванням (з наук. літ.).
(1) Стале́ва (стальна́) тра́са – про залізницю.
Продуктивність праці трудівників сталевих трас зросла (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)