траурний
ТРА́УРНИЙ, а, е.
1. Стос. до трауру, пов'язаний з трауром.
Нарешті цей мотив переходить до басів, а слідом за ним з'являються смутні акорди траурного маршу тромбонів (з наук. літ.);
Портрет генерала у траурній рамі – Обличчя спокійне, вродливе, ясне (Л. Дмитерко);
Усе ж тривога вляглася в ньому тільки тоді, коли вечірні газети вийшли з траурним повідомленням (М. Олійник);
Вони [вельможні пані] сушили очі хустинками з чорними траурними бережками (Ю. Смолич);
Траурні ризи;
* Образно. Зривається листя і падає, пада... Це осінь танцює свій траурний вальс... (І. Нехода).
2. Те саме, що похоро́нний 1.
Набальзамоване тіло царя возили на спеціальній колісниці по всіх підвладних йому племенах. Кожне плем'я приєднувалося до траурної процесії, проявляючи при цьому всі вияви скорботи (з наук. літ.);
Під'їхав секретар райкому Петро Йосипович Бунчук. Знявши капелюха, приєднався до траурного почту (М. Зарудний);
Траурний мітинг.
3. перен. Сумний, смутний, скорботний.
В хутір Ковбики приїхали в траурному мовчанні, один Тимко весело підморгував хутірським дівчатам, що, розпалені цікавістю, п'ялися на тини, та чарував їх своїми бісячими очима (Григорій Тютюнник);
// Який виражає скорботу, тугу.
Траурне обличчя.
Словник української мови (СУМ-20)