трах-тарах
ТРАХ-ТАРА́Х, виг.
Те саме, що трах-тра́х (див. трах).
Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде собі у двір Вітати царицю. Але тілько за поріг – Зачепився зразу І в цариці – трах-тарах! – Розчерепив вазу (С. Руданський).
Словник української мови (СУМ-20)