трах-тарах
ТРАХ-ТАРА́Х, виг. Те саме, що трах-тра́х ( див. трах).
Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде собі у двір Вітати царицю. Але тілько за поріг — Зачепився зразу І в цариці — трах-тарах! — Розчерепив вазу (Рудан., Тв., 1959, 239).
Словник української мови (СУМ-11)