требник
ТРЕ́БНИК, а, ч.
Богослужбова книга, що містить молитви для треб.
На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (А. Свидницький);
Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.., непогамовного борця проти унії (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)