требник

ТРЕ́БНИК, а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб.

На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (Свидн., Люборацькі, 1955, 77);

Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.., непогамовного борця проти унії (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 381).

Значення в інших словниках

1. требник — Книга церковних служб (богослужінь) [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. требник — тре́бник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. Требник — Церковно-богослужбова книга, яка містить тексти таїнств, освячень, благословінь та вказівки щодо їх проведення; заст. Євхологій  Словник церковно-обрядової термінології
4. требник — ТРЕ́БНИК, а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (А. Свидницький); Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.., непогамовного борця проти унії (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
5. требник — -а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. требник — Требник, -ка м. Требникъ.  Словник української мови Грінченка