1. Словник української мови в 11 томах

требник

ТРЕ́БНИК, а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб.

На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (Свидн., Люборацькі, 1955, 77);

Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.., непогамовного борця проти унії (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 381).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. требник — Книга церковних служб (богослужінь) [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. требник — тре́бник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. Требник — Церковно-богослужбова книга, яка містить тексти таїнств, освячень, благословінь та вказівки щодо їх проведення; заст. Євхологій Словник церковно-обрядової термінології
  4. требник — ТРЕ́БНИК, а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (А. Свидницький); Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.., непогамовного борця проти унії (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  5. требник — -а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. требник — Требник, -ка м. Требникъ. Словник української мови Грінченка