1. Словник української мови в 11 томах

требище

ТРЕ́БИЩЕ, а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам.

Київ почали забудовувати кам’яними будівлями, прикрашеними живописом і мозаїкою; на місці язичеського «требища» (місця культу) збудували церкву (Іст. СРСР, І, 1956, 42);

Жерці розпалювали вогонь на требищі (Скл., Святослав, 1959, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. требище — тре́бище іменник середнього роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. требище — ТРЕ́БИЩЕ, а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам. Київ почали забудовувати кам'яними будівлями, прикрашеними живописом і мозаїкою; на місці язичеського “требища” (місця культу) збудували церкву (з навч. літ.); Жерці розпалювали вогонь на требищі (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
  3. требище — -а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам. Великий тлумачний словник сучасної мови