1. Орфографічний словник української мови

требище

тре́бище

іменник середнього роду

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. требище — ТРЕ́БИЩЕ, а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам. Київ почали забудовувати кам'яними будівлями, прикрашеними живописом і мозаїкою; на місці язичеського “требища” (місця культу) збудували церкву (з навч. літ.); Жерці розпалювали вогонь на требищі (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
  2. требище — -а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. требище — ТРЕ́БИЩЕ, а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам. Київ почали забудовувати кам’яними будівлями, прикрашеними живописом і мозаїкою; на місці язичеського «требища» (місця культу) збудували церкву (Іст. Словник української мови в 11 томах