1. Словник української мови в 11 томах

треба

ТРЕ́БА¹, присудк. сл., також з інфін. Потрібно, необхідно, слід.

Вона мерщій поприбирала що треба, дмухнула на світло і собі прилягла на лаві (Мирний, IV, 1955, 133);

[Павло:] Е, сину, сину! Щоб научитись плавать, треба води набрать в уха; щоб научитись жить, треба настраждатись в житті… (К.-Карий, II, 1960, 162);

— Я теж оце недавно був у Полтаві, так теж усе є, що треба (Тют., Вир, 1964, 213);

— Дядька, Іване, треба розуміти, не тільки лаяти, а й жаліти (Стельмах, II, 1962, 144).

Як і тре́ба було́ сподіва́тися див. сподіва́тися.

◊ До скру́ту тре́ба див. скрут¹;

Так [йому́, тобі́ і т. ін.] і тре́ба! — цього й заслуговує хто-небудь.

Так тобі й треба, не ходи, де не треба! (Укр.. присл.., 1963, 493);

Тре́ба з сві́чкою се́ред дня шука́ти (вишу́кувати і т. ін.) див. сві́чка;

Тре́ба [пра́вду] сказа́ти див. сказа́ти;

Хіба́ що рожна́ тре́ба див. роже́н;

Що тре́ба, рідко — дуже добре, чудово.

Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою; а пан Максим їх веде до світлиці та приймає, що треба (Вовчок, І, 1955, 90);

Як тре́ба — належним чином, як потрібно, як слід.

Розпорядивши Турн як треба, Махнув, засаду щоб зробить (Котл., І, 1952, 279);

А як настали жнива,.. то їй стало невміч: ..нагальна праця з ніг валяє, а нічка прийде, — хвоста того заячого коротша, — ні виспатися, ні одпочити як треба!.. (Мирний, IV, 1955, 295).

ТРЕ́БА², и, ж.

1. заст. Жертвоприношення (у 1 знач.).

Приносити требу (треби).

2. церк. Релігійний обряд (хрестини, вінчання, панахида тощо), який здійснює священик на замовлення віруючих.

Вікарій був немощний, то мало не за кожною требою мусили вдаватись до сусідських попів (Свидн., Люборацькі, 1955, 88);

В кінці прошенія прикинули, що о. Артемій бере велику плату за треби (Н.-Лев., IV, 1956, 168);

Отець Сидір їздив тепер на треби, як церковний магнат (Донч., III, 1956, 104);

// Плата священикові за виконання такої відправи.

Отець Орест Солонинка.. здирав з віруючих різні треби і подаяння не лише грошима, але й натурою (Мельн., До раю.., 1961, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. треба — Тре́ба: — плата за церковну відправу на замовлення віруючих [2] — церковна відправа на замовлення віруючих і плата за неї [II] Словник з творів Івана Франка
  2. треба — тре́ба 1 присудкове слово слід незмінювана словникова одиниця тре́ба 2 іменник жіночого роду релігійний обряд Орфографічний словник української мови
  3. треба — пр. сл., потрібно, необхідно, слід, с. до скрути <�до зарізу> треба, жм. тра, тре Словник синонімів Караванського
  4. треба — Назва богослужіння, яке здійснюють при потребі й на прохання одного чи кількох осіб за особливих обставин їхнього життя: таїнство, молебен, освячення, благословіння Словник церковно-обрядової термінології
  5. треба — Необхідно, потреба, потребує, потребується, потрібно Фразеологічні синоніми: аж кричить; аж кричить треба; більше, ніж треба; гостра потеба; доконечна потреба; доконечно треба; доконче треба; до скруту треба; конечна потреба; конча потреба... Словник синонімів Вусика
  6. треба — ТРЕ́БА¹, пред., також з інфін. Потрібно, необхідно, слід. Вона мерщій поприбирала що треба, дмухнула на світло і собі прилягла на лаві (Панас Мирний); [Павло:] Е, сину, сину!... Словник української мови у 20 томах
  7. треба — Так йому треба, як лисому гребінця, сліпому дзеркала, а глухому музики. Зовсім не треба. Треба знати, де що сказати. Не всюди все можна говорити. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. треба — Жертва, офіра, обряд Словник застарілих та маловживаних слів
  9. треба — I присудк. сл., також з інфін. Потрібно, необхідно, слід. II -и, ж. 1》 заст. Жертвоприношення (у 1 знач.). Приносити требу (треби). 2》 церк. Релігійний обряд, що його здійснює священик на замовлення віруючих. || Плата священикові за виконання такої відправи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. треба — дале́ко ходи́ти (бі́гати) не тре́ба (не бу́демо). Легко, без труднощів можна зробити що-небудь. Тепер ми (в’язні) знали, що фашисти тримали нас тут (у тюрмі) як матеріал: треба когось розстріляти — далеко бігати не треба, приходь... Фразеологічний словник української мови
  11. треба — БА́ЖА́НО предик., із спол. щоб або з інфін. (ужив., коли потрібно вказати, що певної дії сподіваються або бажають); ХОТІ́ЛОСЯ Б (ввічливіше); ДО́БРЕ Б, НЕПОГА́НО Б, НЕ ЗЛЕ́ Б розм., НЕ ЗАВА́ДИЛО Б розм., НЕ ПОШКО́ДИЛО Б розм., НЕ ШКО́ДИЛО Б розм. Словник синонімів української мови
  12. треба — Тре́ба, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. треба — Треба нар. Надо, нужно, необходимо. Пошли, Боже, з неба, чого нам треба. Ном. Хоч хочете — не хочете, треба привикати. н. п. Иногда употр. какъ сущ.: І він з своїм требом. Грин. 1. 236. Требові й кінця нема. Грин. І. 244. На що купив?... Словник української мови Грінченка