треба

ТРЕ́БА¹, пред., також з інфін.

Потрібно, необхідно, слід.

Вона мерщій поприбирала що треба, дмухнула на світло і собі прилягла на лаві (Панас Мирний);

[Павло:] Е, сину, сину! Щоб научитись плавать, треба води набрать в уха; щоб научитись жить, треба настраждатись в житті... (І. Карпенко-Карий);

– Я теж оце недавно був у Полтаві, так теж усе є, що треба (Григорій Тютюнник);

– Дядька, Іване, треба розуміти, не тільки лаяти, а й жаліти (М. Стельмах).

(1) До скру́ту тре́ба – конче потрібно, необхідно.

Туди [додому] він не часто забігав; хіба вже до скруту чого треба, то зайде (Панас Мирний);

Му́шу (тре́ба) призна́тися; Призна́тися / признаю́ся по пра́вді (по щи́рості, щи́ро, че́сно і т. ін.) див. признава́тися;

(2) Тре́ба сказа́ти – варто зазначити що-небудь.

Треба вам сказати, що тим часом вмер наш старий піп (Марко Вовчок);

Треба сказати, що молодий капітан мав репутацію відважного офіцера (О. Гончар).

◇ (3) Дале́ко ходи́ти (бі́гати) не тре́ба – легко, без труднощів можна зробити що-небудь.

Тепер ми [в'язні] знали, що фашисти тримали нас тут [у тюрмі] як матеріал: треба когось розстріляти – далеко бігати не треба, приходь, бери голіруч готовеньких, хоч і ледве живих і теплих (Ю. Збанацький);

Наздога́д (навдога́д, розм. надога́д) бурякі́в [, щоб дали́ капу́сти (рідко коли́ мо́ркви тре́ба)] див. наздога́д;

Ро́зуму [не тре́ба] позича́ти див. позича́ти;

(4) Так (ота́к) і тре́ба! кому – саме цього заслуговує хто-небудь.

Так тобі й треба, не ходи, де не треба! (прислів'я);

Зійдуться дворові, одчеплять; дехто посміється, дехто скаже: дурний, а дехто: так йому і треба (Панас Мирний);

Кінь як рвоне у степи навмання! Тільки й знялася зелена шквиря. Тіло гойднулося наче гиря. Так їй і треба, земля їй розпадина! Пані Гелена, зелена гадина (Л. Костенко);

(5) Тако́ї пошука́ти тре́ба (д) див. пошука́ти;

(6) [Тре́ба] вдень (се́ред бі́лого дня) з вогне́м [та ще] (зі сві́чкою, зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) [тако́го] шука́ти (вишу́кувати) / пошука́ти <�Пошука́ти тако́го [тре́ба]> кого, що:

а) хто-, що-небудь трапляється дуже рідко.

Таких диваків, як ти, на світі дуже мало, їх треба з свічкою серед білого дня шукати (М. Ю. Тарновський);

Що будете робити, коли старовина так витрачується, що треба її з свічкою удень вишукувать?! (Панас Мирний);

б) (кого, якого) хто-небудь особливий, надзвичайний, винятковий.

Торохтів Шаблистий, розливаючи портвейн. – Із Закриниччя хлопець, таких у районі удень з огнем пошукати (Є. Гуцало);

Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (М. Коцюбинський);

Смільчака такого .. пошукати удень, при ясному сонцеві та ще із свічею (Марко Вовчок);

(7) Щось тре́ба роби́ти – уживається для наголошення необхідності вживати якихось радикальних заходів.

– В чім же справа? А в тім, що дрібними повстанськими загонами ворога не знищити. Не виходить, товариші, – Щось треба робити! – голосно зітхнув Прокопенко (О. Довженко);

(8) Що тре́ба рідко – дуже добре, чудово.

Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою; а пан Максим їх веде до світлиці та приймає, що треба (Марко Вовчок);

(9) Як тре́ба – належним чином, як потрібно, як слід.

Розпорядивши Турн як треба, Махнув, засаду щоб зробить (І. Котляревський);

А як настали жнива, .. то їй стало невміч: .. нагальна праця з ніг валяє, а нічка прийде, – хвоста того заячого коротша, – ні виспатися, ні одпочити як треба!.. (Панас Мирний).

ТРЕ́БА², и, ж.

1. заст. Жертвоприношення (у 1 знач.).

Приносити требу (треби).

2. церк. Релігійний обряд (хрестини, вінчання, панахида тощо), який здійснює священик на замовлення віруючих.

Вікарій був немощний, то мало не за кожною требою мусили вдаватись до сусідських попів (А. Свидницький);

В кінці прошенія прикинули, що о. Артемій бере велику плату за треби (І. Нечуй-Левицький);

Отець Сидір їздив тепер на треби, як церковний магнат (О. Донченко);

// Плата священикові за виконання такої відправи.

Отець Орест Солонинка .. здирав з віруючих різні треби і подаяння не лише грошима, але й натурою (Ю. Мельничук).