требище

ТРЕ́БИЩЕ, а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам.

Київ почали забудовувати кам’яними будівлями, прикрашеними живописом і мозаїкою; на місці язичеського «требища» (місця культу) збудували церкву (Іст. СРСР, І, 1956, 42);

Жерці розпалювали вогонь на требищі (Скл., Святослав, 1959, 29).

Значення в інших словниках

1. требище — тре́бище іменник середнього роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. требище — ТРЕ́БИЩЕ, а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам. Київ почали забудовувати кам'яними будівлями, прикрашеними живописом і мозаїкою; на місці язичеського “требища” (місця культу) збудували церкву (з навч. літ.); Жерці розпалювали вогонь на требищі (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах
3. требище — -а, с., заст. Місце, де відбувалося принесення жертви богам.  Великий тлумачний словник сучасної мови