трембітати
ТРЕМБІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Грати на трембіті.
Як поламаний патик, стояв коло майстра трембітар з довгою трембітою і трембітав сумними голосами (Марко Черемшина);
На високій горі .. стоїть у святковому одязі легінь і натхненно трембітає (М. Стельмах);
Ярослав бере в руки трембіту, високо підіймає над головою – трембітає (Ю. Мокрієв);
// Звучати, лунати (про трембіту).
За його пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долам про смерть (М. Коцюбинський).
2. Давати сигнал, оповіщати за допомогою звуків трембіти.
Скотарки вже подоїли маржину [худобу], і ватаг трембітав, що вже худобу пора гонити пастися (А. Турчинська).
Словник української мови (СУМ-20)