тремкий
ТРЕМКИ́Й, а́, е́, рідко.
1. Те саме, що тремтя́чий 2.
Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: .. На образах блискучі шати З рядками перлів по кутках, Тремку, химеристу веселку Округ лампади на святках... (М. Старицький);
І нечутно торкнувсь гарячими устами він до тремких її губів (М. Драй-Хмара).
2. Мелодійно-дзвінкий, високого тону (про голос).
Тремкий [голос], як тонке срібло, як найтонший кришталь (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)