тривіальний
ТРИВІА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн.
Позбавлений новизни; заяложений, не оригінальний.
Нема чого забивати баки самому собі тривіальними фразами та банальними, непотрібними думками (Леся Українка);
// Занадто звичайний, простий.
Іти не хотілося. Він удався до тривіальної хитрості. – Я вам не заважаю? (І. Муратов);
Найбільше треба берегтися, щоб не допуститись карикатури. Нічого не повинно бути перебільшеного або тривіального навіть в останніх ролях (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)