тривіальний

ТРИВІА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Позбавлений новизни; заяложений, не оригінальний.

Нема чого забивати баки самому собі тривіальними фразами та банальними, непотрібними думками (Л. Укр., III, 1952, 680);

// Занадто звичайний, простий.

Іти не хотілося. Він удався до тривіальної хитрості. — Я вам не заважаю? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 6);

Найбільше треба берегтися, щоб не допуститись карикатури. Нічого не повинно бути перебільшеного або тривіального навіть в останніх ролях (Про мист. театру, 1954, 27).

Значення в інших словниках

1. тривіальний — Тривіа́льний: — Тривіа́льна школа: початкова школа [46-1;46-2] — тривіальна школа: сільська початкова школа [I]  Словник з творів Івана Франка
2. тривіальний — тривіа́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. тривіальний — тривіа́льний (лат. trivialis, від trivium – перехрестя шляхів) звичайний, буденний, заяложений, позбавлений свіжості й оригінальності.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. тривіальний — ТРИВІА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Позбавлений новизни; заяложений, не оригінальний. Нема чого забивати баки самому собі тривіальними фразами та банальними, непотрібними думками (Леся Українка); // Занадто звичайний, простий. Іти не хотілося.  Словник української мови у 20 томах
5. тривіальний — -а, -е, книжн. Позбавлений новизни; заяложений, не оригінальний. || Занадто звичайний, простий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тривіальний — БАНА́ЛЬНИЙ (неоригінальний, надто звичайний, позбавлений свіжості, своєрідності), ПЛО́СКИЙ (ПЛАСКИ́Й), ТРИВІА́ЛЬНИЙ книжн. Автор смикає свого героя за ниточку, і все робиться так, як належить за банальними прописами (С.  Словник синонімів української мови