трилопатевий
ТРИЛОПАТЕ́ВИЙ, а, е.
1. техн. Який має три лопаті навкруги спільної основи, спільного центру.
У VII –VI ст. до н. е. вживали бронзові дволопатеві та трилопатеві наконечники на довгій втулці, яка часто мала шип (з наук. літ.).
2. бот. Схожий формою на такі три лопаті.
Для бордюрів та квіткових килимів придатна печіночниця звичайна, з трилопатевими листками і гарними синювато-голубими квітками (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)