трирядка
ТРИРЯ́ДКА, и, ж., розм.
Трирядна гармонія.
Гармонія у Полікарпа колись була. Справжня тульська трирядка, підбита шкірою, з розкішним лакованим поясом (Н. Рибак);
– Флегонте! – гукнув Харитон через паркан і, не дочекавшись відповіді, взяв на своїй трирядці акорд до-мажор (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)