трисвятий
ТРИСВЯТИ́Й, а́, е́, церк.
Який перевершує всіх (всі) у святості; пресвятий.
Дяк отець Василь сердиться та косяка на нього дере, а Майстро наче й не бачить, наче так і треба: “Тайно образующе, ану вшкварте, образующе, трисвятую піснь...” (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)