трисвятий
ТРИСВЯТИ́Й, а́, е́, церк. Який перевершує всіх (всі) у святості; пресвятий.
Дяк отець Василь сердиться та косяка на нього дере, а Майстро наче й не бачить, наче так і треба: «Тайно образующе, ану вшкварте, образующе, трисвятую піснь…» (Хотк., І, 1966, 75).
Словник української мови (СУМ-11)