троглодит
ТРОГЛОДИ́Т, а, ч.
1. Первісна печерна людина, яка не вміла будувати житла.
Над усім тяжіла незаймана природа. Таких ночей боялася первісна людина. В такий час троглодит творив недобрих богів (М. Трублаїні);
// Взагалі людина, житлом якої є печера.
Небагато на світі міст, мешканцями яких є троглодити (грецькою мовою – “люди, що живуть у печерах”). Одним з них є Калаа Матмата в південному Тунісі (з наук. літ.).
2. перен. Про некультурну, відсталу, грубу людину.
Я не знав, як же мені розтлумачити національне питання цьому троглодитові національної самопихи і майстрові поневолення інших націй (Ю. Смолич);
– Ну й троглодит! Думав, його по голівці погладять за угроблений елеватор (І. Муратов);
І казяться, лютують людомори – життя, народів, миру вороги, у фраках троглодити, а не люди... (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)