трудолюбний
ТРУДОЛЮ́БНИЙ, а, е.
Працьовитий, роботящий, працелюбний.
* Образно. І світле сонце радісно сіяє В моїм прекраснім трудолюбнім краї (М. Гірник);
// Сповнений праці.
Шануючи його [І. Вишенського] щирість, прямоту і неустрашену [безстрашну] відвагу, а заразом його чисте й трудолюбне життя, називали його святим чоловіком (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)