тружденний
ТРУЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст.
1. Трудовий (у 2 знач.).
Тружденна людина.
2. у знач. ім. тружде́нний, ного, ч. Трудівник, трудар.
Місто спить .. Вже й тружденні заплющили вії, Спочивають старі і малі (М. Старицький).
3. Стомлений, натруджений.
[Годвінсон:] Коли його безчельний, ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се за ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Леся Українка);
Всі ці змарнілі тружденні добрі обличчя були йому зараз однаково рідними (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)